КАХОВСЬКА ГЕС: ІСТОРІЯ ВЕЛИКОГО БУДІВНИЦТВА, ЗАТОПЛЕНИЙ ВЕЛИКИЙ ЛУГ І РОСІЙСЬКИЙ ПІДРИВ, ЩО ЗМІНИВ ПІВДЕНЬ УКРАЇНИ

Від створення Каховського водосховища у 1950-х роках до катастрофи 6 червня 2023 року: історична спадщина, людські втрати, екологічні наслідки, водна та енергетична безпека України. Чи потрібно відбудовувати Каховську ГЕС — і якою має бути доля Великого Лугу?

Вступ. Коли зникає не просто гребля, а цілий світ

6 червня 2023 року Україна зіткнулася з однією з найбільших техногенних та екологічних катастроф у сучасній історії Європи. Унаслідок руйнування греблі Каховської гідроелектростанції вода з Каховського водосховища почала стрімко виходити вниз за течією Дніпра. Затопленими опинилися десятки населених пунктів, тисячі людей втратили домівки, а величезні території півдня України зазнали масштабних змін.

Але катастрофа мала й інший, менш помітний на перший погляд вимір. Зникло водосховище, яке десятиліттями забезпечувало водою міста, промисловість і сільське господарство. Україна втратила частину гідроенергетичних потужностей, важливий елемент водогосподарської системи та величезний штучний водний резервуар.

Водночас після відступу води з-під водосховища знову відкрилася територія Великого Лугу — історичного й природного краю, який був затоплений під час будівництва Каховського гідровузла у 1950-х роках. Разом із водою знову з’явилися залишки давніх поселень, археологічні об’єкти, сліди козацької історії та ландшафти, які десятиліттями залишалися прихованими.

Руйнування Каховської ГЕС стало не лише трагедією для людей, які жили вздовж Дніпра. Воно поставило перед Україною складні питання: як відновлювати водопостачання південних регіонів, що робити з колишнім дном водосховища, чи потрібно повертати штучне море, яке існувало майже сім десятиліть, і як зберегти історичну спадщину, що опинилася під загрозою.

Щоб зрозуміти масштаб цієї події, потрібно повернутися до початку історії — до рішення про будівництво Каховської ГЕС, ухваленого ще в середині XX століття.

1. Як і навіщо будували Каховську ГЕС

Проєкт, який мав змінити південь України

20 вересня 1950 року Рада Міністрів СРСР ухвалила рішення про будівництво Каховського гідровузла та Північно-Кримського каналу.

Проєкт був частиною масштабної радянської програми розвитку енергетики, промисловості й сільського господарства. Його метою було комплексне використання водних ресурсів нижньої течії Дніпра.

Каховський гідровузол мав виконувати відразу декілька функцій:

  • виробляти електроенергію для промисловості та населення;
  • забезпечувати водою посушливі території півдня України;
  • створити умови для розвитку зрошувального землеробства;
  • забезпечити водопостачання промислових центрів;
  • поліпшити судноплавство на нижньому Дніпрі;
  • стати основою для розвитку великих каналів, зокрема Північно-Кримського та Каховського.

Для радянської влади цей проєкт був частиною так званого «великого перетворення природи». Ідея полягала в тому, щоб за допомогою масштабних гідротехнічних споруд змінити природний водний режим, перетворити посушливі степові території на зрошувані сільськогосподарські угіддя та забезпечити промисловість додатковими енергетичними ресурсами.

Однак у такої масштабної інженерної трансформації була й інша сторона: для створення водосховища необхідно було затопити величезну територію природної заплави Дніпра, переселити мешканців населених пунктів і залишити під водою значну частину історичного ландшафту.

Будівництво та масштаби робіт

Перші будівельники прибули до району майбутньої станції восени 1950 року. Роботи розгорнулися поблизу села Ключове, яке згодом стало містом Нова Каховка.

За історичними матеріалами «Укргідроенерго», до будівництва залучили приблизно 12–15 тисяч працівників. На майданчику використовували понад тисячу автомобілів, десятки екскаваторів і кранів, бульдозери, земснаряди та залізничний транспорт.

Важливу роль у забезпеченні будівництва відіграли українські промислові підприємства. Основне обладнання постачали Харківський турбінний завод, Запорізький трансформаторний і механічний заводи, а також завод «Електроважмаш».

Це важливий історичний момент: Каховська ГЕС була не лише великим будівельним проєктом, а й результатом роботи українських інженерів, промисловості та тисяч людей, які брали участь у створенні гідровузла.

30 березня 1952 року в основу споруди заклали перший кубометр бетону.

У липні 1955 року русло Дніпра перекрили, а потік води спрямували новим руслом. Почалося наповнення майбутнього Каховського водосховища.

18 жовтня 1955 року запрацював перший гідроагрегат. Протягом наступного року ввели в експлуатацію ще п’ять. У жовтні 1956 року станція досягла повної проєктної потужності.

У 1959 році гідровузол був прийнятий у промислову експлуатацію.

За даними «Укргідроенерго», початковий проєкт передбачав потужність 312 МВт, річне виробництво близько 1,4 млрд кВт·год електроенергії та створення водосховища площею водного дзеркала приблизно 2155 км² із корисним об’ємом 6,8 км³. Надалі встановлена потужність станції була збільшена до 334,8 МВт. Укргідроенерго+2

Архівні фотографії будівництва Каховського гідровузла. Для публікації варто використовувати зображення з підтвердженим походженням та дозволом на відтворення.

2. Великий Луг: що існувало на місці майбутнього водосховища

До появи Каховського водосховища значну частину цієї території займав Великий Луг — величезна заплавна система нижнього Дніпра.

Це був складний природний комплекс, який складався з численних проток, озер, боліт, плавнів, островів, лук і заплавних лісів. У різні пори року територія змінювалася під впливом розливів Дніпра. Вода створювала природні умови для існування великої кількості видів рослин і тварин.

Великий Луг мав не лише природне, а й виняткове історичне значення.

Край Запорозького козацтва

Упродовж століть Великий Луг був тісно пов’язаний із життям Запорозького козацтва. Його природні особливості мали стратегічне значення: численні острови, протоки, плавні та ліси створювали природні умови для оборони, пересування й господарської діяльності.

Тут розташовувалися козацькі зимівники, поселення, місця господарювання та поховання. Територія була пов’язана з історією Запорозької Січі й козацького устрою Нижнього Дніпра.

Великий Луг був важливим джерелом природних ресурсів: риби, деревини, пасовищ і родючих заплавних земель. Його природний ландшафт безпосередньо впливав на спосіб життя населення регіону.

Це був не просто лісистий край біля Дніпра. Великий Луг був частиною історичного середовища, у якому формувалася значна частина української козацької історії.

Археологічна спадщина різних епох

На території Великого Лугу та прилеглих земель виявляли пам’ятки різних історичних періодів:

  • стоянки та сліди людської діяльності давніх епох;
  • поселення й поховання доби бронзи;
  • скіфські кургани та інші археологічні об’єкти;
  • пам’ятки пізньоскіфського часу;
  • сліди античних і середньовічних культур;
  • козацькі поселення, зимівники та поховання;
  • залишки фортифікаційних споруд і місця, пов’язані з історією Запорозьких Січей.

Унікальність регіону полягає в тому, що тут історія не була відокремлена від природи. Річкова система, острови, заплави та природні підвищення впливали на розташування поселень, оборонні можливості й господарство людей.

Саме тому Великий Луг сьогодні розглядають як потенційний культурно-природний ландшафт міжнародного значення. Українська природоохоронна група підготувала концепцію щодо можливого включення цієї території до Попереднього списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Це поки що концепція та обґрунтування перспективи, а не вже присвоєний статус об’єкта ЮНЕСКО. Українська природоохоронна група+2

3. Скільки історичних земель і пам’яток було затоплено під час будівництва

Це одне з найскладніших питань історії Каховського водосховища. І водночас одне з тих, де особливо важливо не підміняти наукові дані гучними, але неперевіреними цифрами.

Переселення людей і зникнення поселень

Створення водосховища вимагало масштабного переселення мешканців територій, які потрапляли в зону затоплення.

За оцінками Української природоохоронної групи, у 1950-х роках із території Великого Лугу було примусово переселено близько 37 тисяч корінних жителів, а під воду або в зону трансформації потрапили приблизно 90 сіл і хуторів.

Ці цифри стосуються ширшої території Великого Лугу та пов’язаного з будівництвом переселення, тому їх не слід сприймати як кількість лише тих поселень, які повністю опинилися під водою. Частину населених пунктів переносили, частину перебудовували, а деякі зникли з карти. Українська природоохоронна група+1

Переселення означало не лише зміну адреси. Люди втрачали звичні місця проживання, родинні господарства, кладовища, природні угіддя та зв’язок із ландшафтом, у якому жили поколіннями.

Археологічні дослідження перед затопленням

Перед наповненням водосховища археологи проводили так звані новобудовні дослідження — обстеження територій, яким загрожувало затоплення через будівництво великих інфраструктурних об’єктів.

У 1951 році була створена перша постійно діюча українська археологічна новобудовна експедиція. Її завданням було виявлення, облік і порятунок археологічних матеріалів у зоні майбутнього водосховища.

Дослідження проводилися в умовах обмеженого часу, фінансування та технічних можливостей. Частину пам’яток вдалося зафіксувати й дослідити, але багато об’єктів залишилися вивченими лише частково або взагалі не потрапили до наукового обліку.

Історик і дослідниця Надія Гаврилюк у науковій статті про першу українську археологічну новобудовну експедицію аналізує архівні матеріали 1951 та 1957 років і показує, наскільки масштабною була втрата археологічного середовища після створення водосховища. journal.ndiu.org.ua

Скільки пам’яток відомо сьогодні?

У 2023 році директор департаменту культури та інформаційної політики Запорізької ОВА Владислав Мороко повідомляв, що близько 70 пам’яток національного та місцевого значення в регіоні залишалися недослідженими.

Це не загальна кількість усіх затоплених пам’яток, а оцінка об’єктів, які на той час потребували додаткового дослідження.

Водночас Українська природоохоронна група у своїй концепції щодо Великого Лугу зазначає, що сучасним науковцям відомо близько 500 археологічних пам’яток на ширшій території, які потребують археологічного дослідження та збереження.

Ці цифри не суперечать одна одній: вони стосуються різних категорій і масштабів обліку. 70 — це повідомлена оцінка недосліджених пам’яток національного й місцевого значення, а близько 500 — ширший сучасний масив відомих археологічних об’єктів Великого Лугу та прилеглих територій.

Також важливо: не всі 500 об’єктів можна називати затопленими. Частина розташована на територіях, які не були повністю під водою, частина зазнала берегової ерозії, а частина стала доступною для дослідження після спаду води.

Отже, точну кількість усіх історичних об’єктів, які були знищені або пошкоджені під час створення водосховища, наразі встановити неможливо. Науковий облік триває, а відкриття нових пам’яток може змінювати загальну картину. Радіо Свобода+2

Що повернулося після зникнення водосховища?

Після руйнування греблі й відступу води частина території колишнього водосховища знову стала доступною для археологічних досліджень.

На поверхні з’явилися залишки поселень, предмети побуту, фрагменти кераміки, старі кладовища та інші сліди людської діяльності.

Однак це не означає, що всі вони автоматично стали доступними або безпечними для дослідження. Частина території залишається замінованою, частина — у зоні бойових дій або під окупацією. Крім того, тривале перебування під водою, ерозія, пересихання й людське втручання можуть пошкоджувати археологічні об’єкти.

Після руйнування ГЕС виникла унікальна, але водночас дуже складна можливість: дослідити те, що десятиліттями було приховане під водою. Водночас це потребує системної державної програми, захисту території та залучення археологів.

4. Що Україна отримала завдяки Каховській ГЕС

Щоб оцінити наслідки її руйнування, необхідно зрозуміти, яку роль станція та водосховище відігравали до червня 2023 року.

Електроенергія та стабільність енергосистеми

Каховська ГЕС була останньою сходинкою Дніпровського каскаду гідроелектростанцій.

Її встановлена потужність становила 334,8 МВт. Середньорічне проєктне виробництво електроенергії — приблизно 1,42 млрд кВт·год.

За 65 років експлуатації станція виробила близько 87,8 млрд кВт·год електроенергії.

Її роль не обмежувалася лише виробництвом електрики. Гідроелектростанція могла швидко змінювати потужність залежно від потреб енергосистеми, брати участь у покритті пікових навантажень, регулювати частоту й потужність та забезпечувати аварійний резерв.

Це особливо важливо для енергетичної системи, де споживання електроенергії змінюється протягом доби, а баланс між виробництвом і споживанням необхідно підтримувати постійно.

Після руйнування станції Україна втратила не лише 334,8 МВт встановленої потужності, а й гнучкий інструмент балансування енергосистеми. Укргідроенерго

Водосховище як стратегічний запас прісної води

Каховське водосховище мало величезне значення для водного забезпечення півдня України.

Його вода використовувалася для:

  • питного та господарського водопостачання;
  • промислових потреб;
  • зрошення сільськогосподарських земель;
  • забезпечення роботи каналів;
  • підтримання водного режиму окремих територій;
  • судноплавства та рибного господарства.

Водосховище було важливим джерелом води для міст і промислових центрів, зокрема Кривого Рогу, Нікополя та Марганця.

Воно також було основою роботи Північно-Кримського та Каховського магістрального каналів, які забезпечували водою значні території півдня.

За оцінками ООН, до руйнування Каховське водосховище було основним джерелом питної води для понад 700 тисяч людей у південній Україні. У перші дні після катастрофи ООН попереджала, що до мільйона людей можуть втратити доступ до питної води. United Nations in Ukraine+2

Це особливо важливо для розуміння наслідків катастрофи: вода з водосховища не була просто великим об’ємом води за греблею. Вона була основою складної системи водопостачання, зрошення та промислового розвитку.

5. 6 червня 2023 року: руйнування Каховської ГЕС

У ніч на 6 червня 2023 року гребля Каховської ГЕС була зруйнована. Вода з водосховища почала стрімко виходити вниз за течією Дніпра, спричинивши масштабне затоплення населених пунктів і територій нижче за течією.

На той момент район станції перебував під контролем російських окупаційних сил.

Українська влада заявила, що конструкції гідроелектростанції були підірвані російськими військовими зсередини. Президент України повідомив, що вибух стався приблизно о 02:50.

Важливо розглянути не лише офіційні заяви, а й технічні докази.

Що встановили незалежні розслідування?

16 червня 2023 року The New York Times опублікувала масштабне розслідування, у якому проаналізувала інженерні креслення греблі, супутникові знімки, свідчення очевидців, дані сейсмічних станцій та думки фахівців із гідротехнічного будівництва й вибухотехніки.

За висновками залучених експертів, найімовірнішою причиною руйнування стала внутрішня детонація вибухового заряду в технічній галереї, яка проходила всередині бетонної основи греблі.

Ця галерея була доступна з машинного залу. Експерти пояснювали, що зовнішній удар мав би подолати значну товщину бетонних конструкцій, тоді як вибух усередині основи міг безпосередньо пошкодити несучу частину споруди.

Розслідування також врахувало:

  • дані сейсмічних датчиків в Україні та Румунії, які зафіксували сигнали, характерні для потужних вибухів;
  • свідчення людей, які чули вибухи в районі станції;
  • супутникові дані, що вказували на теплові аномалії незадовго до руйнування;
  • характер пошкодження бетонної основи греблі;
  • те, що об’єкт перебував під російською військовою окупацією.

Фахівці застерігали, що повне дослідження зруйнованої конструкції необхідне для встановлення всіх деталей механізму руйнування. Проте сукупність технічних даних та обставин вказувала на внутрішній вибух як найбільш обґрунтоване пояснення катастрофи. The New York Times+2

Чому контроль над об’єктом мав значення

На момент руйнування Каховська ГЕС перебувала на території, окупованій Росією. Україна не мала можливості повноцінно контролювати станцію, доступ до її приміщень і дії людей, які перебували всередині.

Це важлива обставина для розуміння технічної можливості підриву зсередини.

Водночас сама по собі окупація не є єдиним доказом відповідальності. Її потрібно розглядати разом із технічними даними, супутниковими спостереженнями, свідченнями та характером руйнування.

Станом на дату підготовки цього матеріалу незалежні технічні дані, оприлюднені в розслідуванні The New York Times, підтримують версію внутрішнього підриву. У відкритому доступі немає повного судово-технічного дослідження всієї конструкції, яке дозволило б відтворити кожну деталь вибуху.

6. Людські втрати: скільки людей загинуло та постраждало

Найстрашнішим наслідком руйнування Каховської ГЕС стали людські жертви.

Вода стрімко затоплювала житлові будинки, вулиці, дороги та цілі населені пункти. Люди опинялися заблокованими на дахах, верхніх поверхах будинків і в місцях, до яких неможливо було дістатися звичайним транспортом.

Особливо складною була ситуація на лівому березі Дніпра в Херсонській області, який перебував під російською окупацією. Там евакуація цивільного населення була ускладнена, а українські рятувальники не мали повноцінного доступу до постраждалих територій.

Скільки загиблих підтверджено?

20 липня 2023 року міністр внутрішніх справ України Ігор Клименко повідомив, що на підконтрольній Україні території було відомо про 31 загиблого: 29 людей у Херсонській області та двох — у Миколаївській.

Пізніше, за підсумковим повідомленням Міністерства внутрішніх справ від 31 грудня 2023 року, внаслідок катастрофи загинули щонайменше 34 людини.

У спільній оцінці уряду України та ООН, оприлюдненій у жовтні 2023 року, зазначалося про 29 смертей, безпосередньо пов’язаних із катастрофою, та 28 поранених. Ця оцінка використовувала іншу методологію й була підготовлена раніше за пізніше повідомлення МВС. Ukrainska Pravda+2

Ці цифри не варто механічно складати або подавати як суперечливі докази. Вони відображають різні дати та методики обліку.

Окремо потрібно наголосити: остаточну кількість загиблих на всіх постраждалих територіях встановити не вдалося. Через російську окупацію лівобережної частини Херсонщини українські органи влади та міжнародні гуманітарні організації не мали повного доступу до місць трагедії. ООН прямо повідомляла, що російська сторона не забезпечила доступу до постраждалого населення на окупованій території. United Nations in Ukraine+1

Тому цифра 34 — це офіційно повідомлений українськими органами влади мінімум, а не гарантовано повна кількість загиблих.

Скільки людей евакуювали та врятували?

За даними Міністерства внутрішніх справ України, під час ліквідації наслідків катастрофи було евакуйовано майже 3,8 тисячі людей та понад 280 тварин. Рятувальники врятували 716 людей.

За даними ООН, безпосередньо внаслідок повені постраждали близько 100 тисяч мешканців чотирьох областей. Міністерство внутрішніх справ України+1

Ці цифри не охоплюють усіх людей, які зазнали непрямих наслідків — втрати водопостачання, знищення господарств, порушення роботи підприємств і тривалого погіршення умов життя.

7. Екологічна катастрофа: що сталося з природою після підриву ГЕС

Наслідки руйнування Каховської ГЕС для довкілля не обмежуються затопленням населених пунктів. Катастрофа одночасно спричинила масштабне затоплення нижче греблі та стрімке осушення величезної території вище за нею.

Саме ця подвійна зміна водного режиму стала одним із найскладніших екологічних викликів.

У жовтні 2023 року Програма ООН з навколишнього середовища (UNEP) опублікувала спеціальну оцінку наслідків руйнування Каховської ГЕС. До її підготовки долучилися фахівці 13 установ з України та інших країн. Аналіз використовував офіційні дані, супутникові знімки, дистанційне зондування та результати польових досліджень там, де доступ був можливим.

У звіті наголошувалося, що частина екологічних наслідків може бути незворотною, а вплив на екосистеми й здоров’я людей відчуватиметься десятиліттями. United Nations in Ukraine+1

7.1. Масштабне затоплення територій

Після руйнування греблі вода затопила сотні квадратних кілометрів території нижче за течією Дніпра.

За спільною оцінкою уряду України та ООН, під водою опинилося понад 620 км² території у Херсонській, Миколаївській, Дніпропетровській та Запорізькій областях.

Затоплення пошкодило житлові будинки, дороги, комунальні мережі, сільськогосподарські землі, об’єкти культурної спадщини та природні території. United Nations in Ukraine+1

Особливо тяжкими були наслідки для заплавних екосистем, які не пристосовані до раптового тривалого затоплення такої інтенсивності.

7.2. Хімічне та біологічне забруднення води

Разом із водою у річку потрапляли різноманітні забруднювачі:

  • нафтопродукти;
  • залишки пального та мастил;
  • побутові й промислові стоки;
  • каналізаційні води;
  • агрохімікати;
  • відходи з підтоплених підприємств і господарств;
  • біологічні забруднювачі, пов’язані з загибеллю тварин та органічними рештками.

У перші години після катастрофи українська влада повідомляла про потрапляння до Дніпра щонайменше 150 тонн машинного мастила з ризиком подальшого витоку ще понад 300 тонн.

Забруднення створило загрозу для водних організмів, систем водозабору, санітарного стану водойм і здоров’я людей.

Всесвітня організація охорони здоров’я попереджала про ризики, пов’язані з порушенням водопостачання, санітарії та каналізації, а також можливим потраплянням небезпечних хімічних речовин у воду. Офіс Президента України+2

7.3. Загибель риби та інших водних організмів

Різке зниження рівня води у водосховищі та зміна гідрологічного режиму Дніпра завдали значної шкоди водним екосистемам.

Риба опинилася в ізольованих водоймах, які швидко міліли, нагрівалися та втрачали кисень. Частина водних організмів загинула через нестачу кисню, зміну температури та погіршення якості води.

Зникнення великого водного простору також змінило умови нересту, міграції та живлення багатьох видів риб.

Особливо важливими є наслідки для видів, які залежать від природних заплав і складних водних систем нижнього Дніпра.

Відновлення рибних популяцій — це не питання одного сезону. Воно залежить від стану води, доступності нерестовищ, збереження природних русел та відсутності повторного забруднення.

7.4. Осушення Каховського водосховища та загибель водної екосистеми

Не менш масштабні наслідки виникли вище греблі.

Після руйнування конструкцій вода з Каховського водосховища почала виходити вниз за течією. Величезна водна поверхня поступово перетворилася на систему залишкових водойм, проток і відкритих ділянок колишнього дна.

За оцінкою UNEP, тисячі квадратних кілометрів водосховища та водно-болотних угідь зазнали осушення.

Це означало фактичне зникнення сформованої протягом десятиліть водної екосистеми, яка мала власний температурний режим, рослинність, рибні популяції, мікроорганізми та харчові ланцюги.

Водночас колишнє дно водосховища не залишилося без життя. Після відступу води на окремих територіях почалося швидке природне відновлення рослинності, зокрема заплавних лісів із вербами.

Науковці зафіксували, що вже через рік після катастрофи на окремих ділянках висота молодих верб перевищувала чотири метри.

Цей процес є важливим прикладом природної сукцесії — поступового відновлення екосистеми після масштабної зміни умов існування. Проте він не означає, що вся колишня екосистема водосховища автоматично повернулася до природного стану. The United Nations in Ukraine+1

7.5. Пошкодження природоохоронних територій

Наслідки катастрофи торкнулися природоохоронних територій, водно-болотних угідь і ландшафтів, важливих для збереження біорізноманіття.

Зміни водного режиму вплинули на місця гніздування птахів, середовища існування риб, амфібій і водних безхребетних.

Особливе значення має те, що Великий Луг після осушення почав відновлюватися як природна заплавна система.

У науковій концепції Української природоохоронної групи наголошується, що ця територія має потенціал стати важливим природним і культурним об’єктом. Відновлення заплавних лісів, луків і водно-болотних угідь може мати значну цінність для біорізноманіття всього регіону.

Проте повторне затоплення колишнього водосховища означало б знищення значної частини цієї нової природної системи. Українська природоохоронна група+1

7.6. Забруднення ґрунтів і сільськогосподарських земель

Вода, яка затоплювала населені пункти та сільськогосподарські території, переносила забруднювачі з промислових, комунальних і господарських об’єктів.

Після відступу води частина територій залишилася з відкладеннями мулу, органічних решток і забруднених осадів.

Наслідки можуть проявлятися протягом тривалого часу: через зміну властивостей ґрунтів, накопичення окремих хімічних речовин та погіршення якості води у місцевих водоймах.

Саме тому використання територій для сільського господарства після катастрофи потребує попередніх досліджень ґрунтів, води та рівня забруднення.

7.7. Чому екологічні наслідки не завершилися після відступу води

Зовні може здаватися, що найгірше вже минуло: вода відійшла, частина населених пунктів висохла, а на дні водосховища виросла рослинність.

Але екологічна катастрофа не завершується тоді, коли зникає повінь.

Вона продовжується через зміну водного балансу, трансформацію ґрунтів, порушення міграційних шляхів, зміну середовищ існування видів, проблеми з якістю води та втрату функцій, які раніше виконувало водосховище.

Саме тому UNEP наголошує на необхідності довгострокового моніторингу та відновлення. Повний масштаб наслідків для питного водопостачання, зрошення, промисловості та здоров’я людей потребує окремих досліджень і не був повністю охоплений первинною екологічною оцінкою. United Nations in Ukraine+1

8. Що Україна втратила у водних ресурсах

Руйнування Каховської ГЕС спричинило втрату не лише електростанції, а й величезного штучного резервуара прісної води.

За оцінками, під час катастрофи з водосховища вийшло понад 14,7 км³ води. Упродовж кількох днів було втрачено значну частину водного запасу, який раніше використовувався для забезпечення південних регіонів. IRP+1

8.1. Питне водопостачання

Каховське водосховище було джерелом води для населених пунктів, промисловості та комунальних систем півдня України.

Після його зникнення виникла потреба шукати альтернативні джерела водопостачання, будувати нові водогони, свердловини, насосні станції та інші об’єкти.

Особливо гостро проблема постала для територій, які були безпосередньо залежними від водозаборів із водосховища.

8.2. Вода для Кривого Рогу, Нікополя та Марганця

Кривий Ріг є одним із найбільших промислових центрів України. Його потреби у воді пов’язані не лише з побутовим споживанням, а й із роботою гірничо-збагачувальних підприємств, металургії та комунального господарства.

Після руйнування Каховської ГЕС питання забезпечення міста водою стало одним із найважливіших інфраструктурних викликів.

Для Нікополя та Марганця проблема також мала особливе значення, оскільки їхнє водопостачання було пов’язане з рівнем Каховського водосховища.

Державі довелося шукати альтернативні джерела води, розробляти нові маршрути подачі та будувати інфраструктуру для компенсації втрат.

8.3. Втрата системи зрошення

До руйнування ГЕС Каховське водосховище забезпечувало роботу великих зрошувальних систем.

Наслідки катастрофи виявилися особливо тяжкими для сільського господарства Херсонської, Запорізької та Дніпропетровської областей.

За оцінками Світового банку, після руйнування Каховської ГЕС близько 350 зрошувальних насосних станцій і приблизно 1,1 тисячі кілометрів зрошувальних каналів не могли використовуватися належним чином.

До повномасштабної війни в Україні функціонувало приблизно 738 тисяч гектарів зрошуваних земель. Після втрати водного ресурсу та руйнування інфраструктури площа діючого зрошення різко скоротилася. World Bank+1

Для півдня України це означає серйозну зміну умов ведення сільського господарства.

Регіон, де вирощували овочі, фрукти, баштанні культури та іншу продукцію, зіткнувся з дефіцитом води й необхідністю переглядати структуру посівів.

8.4. Промисловість та енергетика

Втрата водосховища вплинула й на промислові підприємства, які використовували воду у технологічних процесах.

Окремо важливо згадати Запорізьку атомну електростанцію. Каховське водосховище було пов’язане із системою забезпечення водою, зокрема для підтримки роботи охолоджувальних систем.

Після руйнування ГЕС ситуація з водою для ЗАЕС стала додатковим фактором ризику. Міжнародне агентство з атомної енергії наголошувало на необхідності контролю за рівнем води в охолоджувальному ставку та наявністю альтернативних джерел водопостачання.

Важливо уточнити: руйнування Каховської ГЕС не означало автоматичної втрати можливості охолоджувати реактори в той самий момент. На станції були інші водні резерви, зокрема охолоджувальний ставок. Але зникнення водосховища суттєво ускладнило довгострокове водозабезпечення та підвищило ризики для ядерної безпеки.

9. Які енергетичні втрати понесла Україна

Втрата Каховської ГЕС стала ще одним ударом по енергетичній системі України, яка вже перебувала під постійними російськими атаками.

Станція мала встановлену потужність 334,8 МВт і середньорічне проєктне виробництво близько 1,42 млрд кВт·год електроенергії.

Це не найбільша електростанція України, але її значення було набагато ширшим за кількість вироблених кіловат-годин.

Гідроелектростанція могла оперативно змінювати потужність, реагувати на пікове споживання, підтримувати баланс енергосистеми та забезпечувати аварійний резерв.

Після її руйнування Україна втратила:

  • 334,8 МВт встановленої генерувальної потужності;
  • потенційне виробництво близько 1,42 млрд кВт·год на рік;
  • можливість використання станції для покриття пікових навантажень;
  • частину гнучкості в регулюванні частоти й потужності;
  • важливий елемент Дніпровського каскаду ГЕС.

За оцінкою спільного звіту уряду України та ООН, прямі збитки енергетичному сектору були серед найбільших за окремими категоріями пошкодженої інфраструктури. Загальна оцінка прямих збитків і втрат від катастрофи становила майже 14 млрд доларів США, з яких 2,79 млрд доларів припадало на прямі пошкодження інфраструктури та активів, а понад 11 млрд — на економічні й інші втрати. United Nations in Ukraine+1

Ці цифри стосуються всієї катастрофи, а не лише вартості зруйнованої електростанції.

10. Чи можна відбудувати Каховську ГЕС?

Це питання не має простої відповіді. Технічно побудувати новий гідровузол на місці зруйнованого можливо. Але чи потрібно відтворювати саме ту систему, яка існувала до 6 червня 2023 року?

Тут стикаються економічні, енергетичні, екологічні, історичні та соціальні інтереси.

Аргументи на користь відбудови

Прихильники відновлення Каховського гідровузла звертають увагу на кілька важливих факторів.

1. Водозабезпечення півдня України.

Без великого водосховища складніше забезпечувати водою промисловість, міста та сільське господарство.

2. Відновлення зрошення.

Повернення водного резервуара могло б створити умови для відновлення великих зрошувальних систем і частини сільськогосподарського виробництва.

3. Енергетична безпека.

Нова гідроелектростанція могла б повернути частину втраченої гідрогенерації та можливості балансування енергосистеми.

4. Економічний розвиток регіону.

Відновлення водогосподарської інфраструктури могло б підтримати промисловість, аграрний сектор і зайнятість населення.

«Укргідроенерго» раніше оцінювало, що відновлення Каховського гідровузла потребуватиме приблизно 1–1,2 млрд доларів. Орієнтовні строки будівництва самої станції оцінювалися у п’ять-шість років, а з урахуванням експертизи та демонтажних робіт — приблизно у сім-вісім років. Це попередня оцінка компанії, а не затверджений кошторис майбутнього проєкту. Укргідроенерго

Аргументи проти відновлення водосховища в колишньому вигляді

Екологічні організації та частина науковців вважають, що відновлення Каховського водосховища за старим проєктом може завдати нової шкоди природі.

Після осушення водосховища почалося відновлення природних заплавних екосистем. На окремих територіях з’явилися ліси, водно-болотні угіддя та місця існування видів, які раніше втратили природне середовище.

Повторне затоплення означало б знищення значної частини цієї нової екосистеми.

Українська природоохоронна група та міжнародна мережа CEE Bankwatch у своїх аналітичних матеріалах звертають увагу на такі ризики:

  • повторна втрата природного Великого Лугу;
  • знищення нових заплавних лісів і водно-болотних угідь;
  • затоплення археологічних об’єктів, які стали доступними після спаду води;
  • повторна зміна природного водного режиму нижнього Дніпра;
  • значні фінансові витрати на відновлення й подальше утримання гідровузла;
  • ризики, пов’язані зі зміною клімату та водного балансу.

У дослідженні The Great Meadow vs. the Kakhovka Reservoir: A Modern Perspective група українських науковців і природоохоронців аналізує можливі сценарії майбутнього території та пропонує не відтворювати радянську модель без комплексного переосмислення її наслідків. Українська природоохоронна група+1

Чи існують альтернативи?

Так. І саме вони мають стати предметом серйозного державного планування.

Серед можливих рішень:

  • створення системи менших водосховищ і резервуарів;
  • модернізація водогонів і насосних станцій;
  • використання підземних вод там, де це екологічно та гідрогеологічно допустимо;
  • розвиток локальних систем водопостачання;
  • відновлення зрошення з використанням більш економних технологій;
  • будівництво нових генерувальних потужностей замість повного відтворення старої ГЕС;
  • захист і відновлення природних заплавних екосистем.

У 2025 році фахівці Українського гідрометеорологічного інституту ДСНС та НАН України опублікували дослідження, яке пропонує оцінювати доцільність відновлення водосховища через порівняння довгострокових наслідків, можливостей альтернативного забезпечення водою та вартості кожного сценарію.

У 2026 році Національна академія наук України також повідомляла про роботу над науковим моделюванням майбутньої водної безпеки півдня, зокрема над гідрогеологічними оцінками, прогнозуванням геологічних процесів і підготовкою альтернатив водопостачання. journal.uhmi.org.ua+1

То відбудовувати чи ні?

На мою думку, правильне питання звучить інакше: не «чи потрібно повернути Каховське водосховище», а «яка модель водної та енергетичної безпеки найкраще відповідає потребам України на найближчі десятиліття».

Відбудова гідровузла може мати економічні й інфраструктурні переваги. Але повернення водосховища в колишніх межах означатиме повторне затоплення Великого Лугу та знищення частини природних екосистем, які почали відновлюватися.

Тому рішення має ґрунтуватися на комплексному дослідженні:

  1. Реальних потреб населення, промисловості та сільського господарства у воді.
  2. Можливостей альтернативного водопостачання.
  3. Енергетичної доцільності нової гідроелектростанції.
  4. Екологічних наслідків повторного створення водосховища.
  5. Історичної та археологічної цінності Великого Лугу.
  6. Вартості будівництва, експлуатації та майбутніх ризиків.

Необхідно також враховувати кліматичні зміни: кількість доступної води в басейні Дніпра, сезонність опадів, випаровування та потреби у зрошенні можуть змінюватися.

Рішення, яке здається економічно вигідним сьогодні, не обов’язково буде оптимальним через 30–50 років.

11. Каховська ГЕС як символ двох масштабних трансформацій української історії

Історія Каховської ГЕС — це фактично дві великі трансформації одного регіону.

Перша відбулася у 1950-х роках, коли радянська влада вирішила змінити природний ландшафт нижнього Дніпра заради енергетики, зрошення та промислового розвитку.

Друга — у 2023 році, коли російське руйнування греблі призвело до зникнення водосховища та започаткувало новий етап природних змін.

Обидві події мали величезні наслідки для людей, природи й історичної спадщини.

Під час будівництва Каховського водосховища було втрачено значну частину природного Великого Лугу, переселено десятки тисяч людей, затоплено історичні землі та археологічні об’єкти.

Після руйнування ГЕС Україна втратила важливий водний резервуар, гідроенергетичну потужність, систему зрошення та стабільність водопостачання для багатьох населених пунктів.

Але водночас відкрилося вікно можливостей для нового наукового дослідження території, яка десятиліттями була прихована під водою.

Сьогодні Великий Луг — це не лише частина козацької історії. Це територія, де перетинаються археологія, природоохоронна справа, гідрологія, енергетика та майбутнє півдня України.

Його доля не повинна вирішуватися лише з погляду вартості будівництва чи кількості мегаватів. Вона має враховувати історичну пам’ять, потреби людей, природні процеси та відповідальність перед майбутніми поколіннями.

Висновок. Вода може повернутися. Але чи повернеться втрачений світ?

Каховська ГЕС була одним із найбільших інфраструктурних проєктів в історії півдня України. Її будівництво змінило водний режим Дніпра, створило нові можливості для енергетики, промисловості та сільського господарства, але водночас призвело до затоплення Великого Лугу — унікального природного й історичного простору.

6 червня 2023 року Росія зруйнувала греблю, спричинивши катастрофу, наслідки якої відчуватимуться ще десятиліттями.

Затоплені населені пункти, людські жертви, втрачені домівки, забруднені землі, знищені водні екосистеми, дефіцит води та втрата гідроенергетичних потужностей — усе це стало ціною руйнування Каховської ГЕС.

За спільною оцінкою уряду України та ООН, загальні збитки й втрати від катастрофи сягнули майже 14 мільярдів доларів США. Але навіть ця сума не може повністю відобразити ціну втраченої історичної спадщини, природних комплексів і людських життів. United Nations in Ukraine+1

Сьогодні Україна стоїть перед складним вибором. Відновити гідровузол, створити нову систему водосховищ чи дати Великому Лугу можливість відновитися як природній заплавній території? Кожен із цих сценаріїв має переваги, ризики та довгострокові наслідки.

Але одне очевидно: рішення не можна ухвалювати поспіхом. Воно має спиратися на наукові дослідження, незалежну експертизу, відкриту дискусію та інтереси людей, які живуть на півдні України.

Великий Луг — це не просто територія, яку колись затопили, а потім знову відкрила вода. Це частина української історії, природної спадщини та пам’яті поколінь.

І, можливо, найбільша відповідальність України сьогодні полягає не лише в тому, щоб відновити зруйноване, а й у тому, щоб не повторити помилок минулого.

Джерела та матеріали

  1. United Nations Environment Programme (UNEP). Rapid Environmental Assessment of Kakhovka Dam Breach, Ukraine, 2023. Жовтень 2023 року. Звіт UNEP.
  2. Government of Ukraine and United Nations. Post-Disaster Needs Assessment: 2023 Kakhovka Dam Disaster, Ukraine. Повний звіт.
  3. United Nations in Ukraine. Kakhovka Dam destruction inflicted US$14 billion damage and loss on Ukraine, 17 October 2023. Матеріал ООН.
  4. United Nations in Ukraine. Kakhovka Dam destruction, one year on, 6 June 2024. Матеріал ООН.
  5. United Nations in Ukraine. Potential Long-Term Impact of the Destruction of Kakhovka Dam, 9 June 2023. Аналітична записка ООН.
  6. Ukrhydroenergo. Kakhovka HPP: 65 years of energy security, 16 October 2020. Історія будівництва та технічні характеристики.
  7. The New York Times. Why the Evidence Suggests Russia Blew Up the Kakhovka Dam, 16 June 2023. Інженерне розслідування.
  8. National Academy of Sciences of Ukraine. Матеріали щодо моделювання майбутньої водної безпеки півдня України, 2026. НАН України.
  9. Ukrainian Nature Conservation Group (UNCG). The Great Meadow vs. the Kakhovka Reservoir: A Modern Perspective. Аналітичне дослідження.
  10. Ukrainian Nature Conservation Group. Концепція щодо включення Великого Лугу до Попереднього списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Матеріал UNCG.
  11. Надія Гаврилюк. «Перша українська археологічна новобудовна експедиція». Наукова стаття, 2024. Наукове дослідження.
  12. Державний архів Запорізької області. «Каховське водосховище: історія створення». Архівні документи.
  13. Світовий банк. Ukraine Fourth Rapid Damage and Needs Assessment (RDNA4). Оцінка збитків і втрат водогосподарської інфраструктури.
  14. Український гідрометеорологічний інститут ДСНС та НАН України. Дослідження щодо доцільності відновлення Каховського водосховища, 2025. Наукова публікація.
  15. World Health Organization (WHO). WHO steps up its humanitarian response in southern Ukraine following the destruction of the Kakhovka Dam, 13 June 2023. Матеріал ВООЗ.

Примітка щодо достовірності: у статті використано матеріали українських державних установ, міжнародних організацій, наукових публікацій та незалежних розслідувань. Дані про людські втрати наведено з урахуванням різних дат і методик обліку. Через російську окупацію частини постраждалих територій остаточна кількість жертв залишається невідомою. Оцінки історичних пам’яток розмежовано за категоріями: затоплені території, відомі археологічні об’єкти та пам’ятки, які потребують дослідження. Оцінки вартості відбудови є попередніми й не замінюють нового техніко-економічного обґрунтування.

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Прокрутка до верху