Інфотейнмент

Медіа — це засоби та платформи, через які ГО «ВІЧ НА ВІЧ» створює, поширює й отримує суспільно важливу інформацію, використовуючи тексти, фото, відео, аудіо та інші формати для комунікації з громадою, висвітлення своєї діяльності й порушення важливих для суспільства питань.

Інфотейнмент

Не лякайтесь вичерпної назви! ))
Тут буде цікаво!

Info — інформація. Entertainment — розвага. От і вся наука.

Ми тут будемо говорити про серйозне так, щоб ви не почали шукати аварійний вихід уже після першого абзацу.

Інформація, – це їжа для мозоку, яка буває різною. Її можна художньо сервірувати і подати на срібній тарілці під звуки оркестру, можна висипати на голову однією купою, казна-на-що схожою, а можна приготувати так, щоб людина наполягала на добавці.

Ми обираємо третє. Дві попередні розважальні категорії у нас тут не передбачені.

До речі, що вам перше тут подати, щоб одразу здивувати? ))

Наприклад, що ви знаєте ви про остракізм?

Ні, це не назва медичного діагнозу і не нове політичне ток-шоу.
Це історичний приклад зародження народного вільнолюбства.

Остракізм з’явився в Афінах понад дві з половиною тисячі років тому — приблизно на початку V століття до нашої ери. Афіняни, які вже тоді мали дивовижну здатність не довіряти людям із надлишком влади, придумали процедуру, за допомогою якої громада могла на десять років відправити політика у вигнання.

Без кримінальної справи.
Без вироку суду.
Без детективів, обшуків і телевізійного марафону, та маскі-шоу.

Просто громадяни збиралися і писали ім’я небажаної особи на шматочку глиняного посуду — остраконі.
Найбільше черепків — десять років поза владою.

Найцікавіше в цій простоті те, що демократія дуже швидко стикається з тією самою проблемою, що і будь-яка людина, яка комусь довірила ключі від власної квартири:
а раптом цей «хтось» вирішить, що квартира тепер його?

Афіняни боялися саме цього.
Не просто поганого правителя.
Не просто злочинця.
А людини, яка стала занадто впливовою.
Настільки впливовою, що одного дня могла вирішити: народ, звичайно, важливий, але тепер нехай трохи постоїть збоку.

Перший реальний вирок народної немилості прилетів десь за 20 років після того, як вільні громадяни навели свої порядки — орієнтовно в 488–487 роках до нашої ери.

І що ви думаєте? За весь час цього цивілізованого полювання на відьом назбирається заледве півтора десятка «щасливчиків». Жодних промислових масштабів — точкові, ювелірні удари по самолюбству!

Зате які постаті йшли на вихід!
Перші величини, важковаговики політики, чиї імена досі вчать зітхаючи: Арістід, хитромудрий Фемістокл, важкий і непоступливий Кімон, Фукідід…

А скільки ще небожителів на кшталт Перікла, Нікія чи Алківіада ходили під цим домочним мечем, здригаючись уночі від кожного звуку брязкоту глини? Вони чудово знали вартість своїм амбіціям.

Саму ж процедуру елліни йменували остракофорією — якщо перекладати дослівно, «несенням черепків». І це була геніальна, напрочуд цивілізована зброя розлюченого простого люду.

Цей інструмент вигадали аж ніяк не задля кровопролиття чи середньовічних страт. Зовсім ні! Його створили для того, щоб тримати в їжакових рукавицях зажерливу, борзувату аристократію і всю цю грязну міжпартійну штовханину спрямовувати не в бійки на розі вулиць, а в мирне, цілком законне русло.

Увірував у власну винятковість? Вирішив, що ти тут господар всесвіту, а громадяни — просто фонові декорації?
Будь ласка, збирай свій скарб на десятирічне заслання думати про тлінність буття десь на околицях ойкумени. Ніхто не дозволить перетворювати спільний дім на приватну лавочку.